Ведуча: Добрий день! Зі святом
Вас. В цей день святого отця Миколая ми Вам бажаєм на цілий рік таких
веселощів, таких посмішок щасливих, таких радісних очей, як сьогодні так і до
віку.
Нехай
святий отець Миколай дарує Вам цілий рік солодкі сни та веселі ігри. Нехай допомагає Вам у скрутні хвилини і його
ласка, як і Божа ласка, супроводжує вас все життя.
Сніги покрили гори й поля
Блистить
інієм ліс і гай
До
нас прийде крізь ниви й бори
Святий
угодник Миколай. Сл.2
Учні: Що
він несе в своїй торбині?
Ведуча: Багато гарних забавок
Несе для чемних він діток.
Коли
вся природа порине в чарівному, вкритому срібною памороззю криштально-білому
сні до нас приходить повне цікавих несподіванок свято – свято Миколая,
за вдачею такого несхожого на цю холодну пору року – доброго і хитрого
витівника. Це свято, діти, святкують дуже давно. А чи знаєте Ви чому святкують
це свято? І хто такий Миколай? І чому дарує вночі подарунки? Ні? І я не знаю.
Тож попросимо Отця ________________________, щоб розповів нам. (Священик
розповідає легенду про Миколая) Сл.3-6
Ведуча: Спасибі Вам за таку цікаву розповідь. Тепер вже всі будемо знати, що це
за свято.
Учень 1: Темна нічка, зимна нічка
Квітка з льоду на вікні
Плаче вітер на смерічках
Щось вчувається мені.
Учень 2: Ніби тихо хтось ступає
Ніби кличе хтось мене! Сл.7
Місяць стежку освітляє
І заманливо веде.
Ніч Святого Миколая
Дивна і таємна ніч.
Учень 3: І дає. і дарує
І сміється навсібіч
Чудотворцю Миколаю,
Утішителю дітей
Я маленька, тя благаю, Сл.8
Я молюся і промовляю
Не лишай мене в цей день.
Учень 4: І у час цей чудотворний
Завітай у мій куток,
І під білую подушку Сл.9
Хоч малесенький згурточок
Щось хороше поклади.
Я
молилась, я просила,
Миколаєчку , прийди.
Учень 5: Я так хотів його зустріти.
Чекав я з того боку
Де три дуби,може й столітні.
Тай виросли півроку!
Учень 6: Я
заховався, бо почув
Так ніби їдуть сани
З-за дуба вигляну в...Нема!
Ой, нащо я заховався!
То був напевно Миколай,
Так, так, я бачив, бачив Сл.10
Чарівний одяг, шапки блиск
І весь світився наче,
І сон зморив,знемігся я,
Додому
я подався.
Марічка
спить, той ляжу я ...
От
тільки помолюсь і теж засну.
Пісня 1 «У цей вечір казковий»
Ніч перед Миколаєм. Падає сніг. Сцена представляє ліс, ялинки притрушені
снігом. На краю сцени завішена поштова скринька. В глибині лампа; в світлі
видно, як кружляють сніжинки.
На сцену вискакує Білочка, вона розглядається кругом та шукає чогось поміж деревами.
Відтак виходить на край сцени й присідає на пеньочку. Сл. 11
Білочка1: Втомилася, цілий день бігала й шукала захованих осінню горішків, та ніяк
знайти не можна. Сніг усе закрив. Що ж я тепер робитиму? (Розглядається
кругом).
Білочка 2:Як гарно тут ялинки стоять,
прикриті снігом, неначе прибрались у білий святковий одяг на прихід святого
Отця Миколая... І тихо так довкруги, навіть вітер-збитошник у цю ніч не хоче
робити заколоту. (Надслухує).
Чую чиїсь кроки... хтось зближається.
Краще заховатись за кущиками — побачу, хто це буде.
На сцену входить Зайчиха з маленьким Зайченятком. В руках клуночки з яриною
й яблуками. Білочка вискакує з-за кущика. Сл. 12
Білочка 1: Але ж налякали ви мене, тіточко, налякали. А куди то ви вибралися зі своїм
синочком?
Зайчиха: Здорова була, Білочко. Я вертаюся
з відвідин від наших сусідів.
Забарилась я дещо, а тут ще й сніг засипав
дороги й стежки, так тяжко лісом пробиратися.
Білочка 2: А що ж ви несете в тім кошичку, тіточко?
Зайчиха: Подарували мені наші сусіди трохи свіжої ярини, солодкої моркви, капусти
зелених листочків, а малого синочка обдарили червоними яблучками. Покажи-но, Зайчику,
що ти там несеш у тім кошичку!
Зайчик 1: Дивись, Білочко, які гарні ці яблука — такі червоні, лискучі, а пахнуть
вони, аж у носі крутить. (Білочка зближається до Зайчика і дивиться у
кошичок).
Зайчиха: Бачу, що ти чомусь посумніла, моя дорогенька. Чи може тобі якесь лихо
скоїлось. Скажи мені — може я зможу чим-небудь помогти тобі.
Білочка 1: Велике лихо, дорога тіточко, велике лихо. Загубила я слід до моєї криївки, де заховані були припаси на цілу
зиму.
Зайчиха: А як це сталося? Як це сталося?
Білочка 2: Ось так воно було: ціла наша родина пильно збирала горішки й ми складали їх
у криївках недалеко нашої хати. Але одного дня прийшли якісь люди, почали рубати
дерева й ми змушені були перенестися дальше.
Зайчиха: А що ж сталося з вашою хаткою?
Білочка 1: Ми збудували другу, але горішків ми вже не переносили, бо не було часу. А
тут почав падати сніг і все покрив.
Зайчиха: Не журися, Білочко, ми не залишимо тебе так на зиму без ніякої поживи. Ми
щось придумаємо, як тобі допомогти.
Зайчик 2: Я вже знаю, що зробити: поспитаємо сови — вона все знає. Може вона бачила,
де ти горішки ховала.
Білочка 2: Не думаю, Зайчику, що вона бачила це — бо вона вдень
спить, а я тільки вдень горішки збирала і вдень ховала.
Зайчик 1: Але всі кажуть, що вона наймудріша у нашому лісі. Вона все знає.
Зайчиха (надслухує): Тихо! Хтось до нас іде — я чую чиїсь
кроки. Сховаймося за кущі. (Всі ховаються. На сцену виходять Івась і
Оля. В руках тримають листи до Св. Миколая). Сл.
13
Оля: Туди, Івасю, туди — ось там поштова скринька, до котрої кидала листи
минулого року.
Івась: Це мій перший лист, який я написав сам — минулого року я ще не вмів
зовсім писати.
Оля: Підійдемо ближче до скриньки — я тобі, поможу відкрити, але ти сам мусиш
цього листа вкинути.
Івась: Добре, Олю! Поможи мені, бо то досить високо уміщена ця скринька. (Зближається
до скриньки. Хоче кинути листа, але Оля затримує його).
Оля: А покажи мені, Івасю, цього листа, чи добру адресу ти написав. Сл.14
Івась: Мені бабуня казала, щоб я написав ось так: «До Святого Миколая — Небо».
Оля: Справді, більше нічого не потрібно. Отця Миколая всі в небі знають, а
особливо ангели-післанці, ті, що збирають листи від дітей.
Івась: А що ж ти написала на свойому листі?
Оля: Я написала: «До Святого Миколая — Небесна Канцелярія».
Івась: Це за тяжке слово для мене — канцелярія. Я написав тільки «Небо». Можу
вже кинути.
Оля: Кидай, Івасю, і ходім до дому. Я тебе проведу, бо робиться щораз темніше
й сніг паде й скоро закриє всі дороги.
Івась: Дякую тобі, Олю. (Кидає листа). Ходім, але я ще не
піду скоро спати, я буду ждати на Отця Миколая, може й побачу його. Сл.15
(Виходять. Зайчиха виходить на сцену,
розглядається, відтак підходить до
скриньки, стає на задніх лапках і дивиться до неї).
Зайчиха: Як багато листів уже в цій скриньці! Чи чули ви, про що говорили діти? Вони
кидали листи до Святого Миколая.
Білочка 1: (вибігає з-за
куща) О, пам’ятаю того доброго Святого Дідуся — з довгою білою бородою і добрими,
мудрими очима,
Зайчик 2: А чи я бачив коли Святого Миколая?
Зайчиха: Ти ще був маленький і не пам’ятаєш, як Святий Отець переходив дорогою через ліс з білими крилатими
ангелами.
Білочка 2 : (надслухує) Тихо, тіточко. Здається, знову йдуть якісь діти. Я чую їхні голоси. (Всі звірі ховаються за кущі).
Орися (за сценою): Гей, дівчата! Сюди! Я бачу сліди на снігу, то певно туди веде стежка до
поштової скриньки, (На сцену
вбігають Дівчата з ковзанами на
раменах).
Люба: А ти, Катрусю, маєш лист до Святого Миколая?
Катруся: А вже ж, що маю! Я ще вчора вночі писала його. Мій старший брат дуже був
цікавий бачити його, але я йому не показала.
Орися: А чи хтось бачив уже колись справжнього Миколая?
Люба: Пам’ятаєте, як нам отець розказував на лекції
релігії, що колись давно жив Отець Миколай. Люди його бачили, знали, бо він
дуже любив спілкуватися з дітьми, особливо бідними. А як помер, то пішов до
неба тому, що був святий. І звідси дальше опікується добрими дітьми.
Катруся: Так! Я пригадую собі, що є така легенда, що святий Миколай випросив собі у
Бога дозвіл в день його іменин обдаровувати дітей тим, про що вони просять.
Орися (шукає в торбинці): Не можу знайти мойого листа. (Катруся і Люба зближаються до неї). Найшла!
Слава Богу! А то думала, що
загубила його. Сл.16
Катруся: Дивіться, дівчатка, довкруги тої скриньки на снігу сліди. А відгадайте,
прошу, чиї вони? (Орися і Люба приглядаються).
Орися; Я думаю, що ті більші — це зайчика сліди, а ті маленькі — не знаю, чиї
вони будуть?
Люба: Чиї ж вони, як не білочки, а тут видно ще хвостик — на снігу відбився.
Катруся: Ходімо звідси, не бентежмо їх, може вони недалеко
мають свої криївки.
Орися: Справді, ходім уже додому. Сніг паде щораз більше. Він доріжку
для Святого Миколая стелить. (Відходять.
Хвилинку тихо, потім з-за куща виходять всі звірятка).
Білочка 2: Чи чули ви, що вони говорили? Вони по слідах пізнали, що ми тут були.
Зайчиха: Вони добрі діти, вони знають, як шанувати тишу лісу. Про них Отець
Миколай напевно не забуде. (За сценою
чути свист).
Білочка 1: О! О! Це вже хлопці! Скоро
сховаймося, бо ніколи не можна знати, що вони готові зробити. (Всі ховаються. Андрій і Петро входять на
сцену. Андрій несе хатку, збудовану для пташок). Сл.17
Андрій: Потримай мені обережно цю хатку, Я мушу знайти місце, де прикріпити.
Петро: Ти сам змайстрував?
Андрій: Ми на сходинах робили й братчик казав занести в таке місце, де найбільше
пташок збирається.
Петро: Я думаю, що тут буде найкраще — затишна поляна, далеко від головної
дороги, може ніхто не знищить.
Андрій (уміщує хатку для пташок на ялинці): А тут, у тій торбинці — пожива для них.
Трохи зерняток і окрушинки з хліба. Я
буду щоденно до школи сюди заходити й розглядати, чи не бракує їм чогось.
Петро: Білочки — для них горішків ми принесемо. А зайчикам — ярину, зелені
листочки. Сернам — сіна.
Андрій: Не зла думка. Ми щось будемо робити. Але тепер мушу тобі признатися — я
маю листа до Святого Миколая. Я все ще вірю, що ангели ті листи збирають.
Петро: І я тепер маю листа — я не хотів у класі нікому казати, бо знаєш, як то
підняли би мене на сміх. Але я дуже, дуже чекаю на цю ніч. Але кажуть, що я
вже великий, а Святий Миколай тільки маленьким дітям дає дарунки. Але я щасливий, бо я вірю в це.
Андрій: Ти будеш листа кидати до скриньки, чи положиш за вікно?
Петро: Спробуймо кинути до цеї скриньки. Добре?
Андрій: Згода! Кидаймо. (Оба
зближаються до скриньки
і кидають листи). А тепер ходімо вже. (Виходять. З-за кущів виходять
Зайчиха, Зайчики і Білочки).
Зайчиха (приглядається до хатки для пташок,
залишеної хлопцями): Чи ти чула, Білочко, розмову дітей? Не
журися, не загинеш, узимі вони напевно принесуть тобі горішків.
Білочка 2: А все ж таки, тіточко, я хотіла би знайти нашу криївку. Ми цілу осінь
збирали припаси, щоб було чим взимку поживитись. (Непомітно на сцену входить Лис). Сл.18
Зайчиха: А ти звідкіля взявся тут, у нашій околиці? Давно я тебе не бачила!
Лисичка: Я так тільки вийшов розглянути околицю та й побачив, що тут якісь люди до
нашого лісу заїхали.
Білочка 1: Про це я вже розказувала тіточці — що якісь люди зрубали дерева, розкопали
землю і там же пропали всі мої припаси на зиму.
Лисичка: То я випадково туди попав. Як знаєте, я горішками не живлюся, ані зеленими
листочками, як ви, тіточко, і ваша достойна родина.
Білочка 2: Будь ласка, Лисе, розкажи мені, як мені дістатися до моєї криївки!
Лисичка: Якщо ти бажаєш собі, я тебе проведу. Люди зрубали дерево і привалили ним
вхід до твоєї криївки. Я сів собі під деревом приглядатися, що діється в тому
господарстві. Сніг почав падати, засипати землю, мені зробилося холодно сидіти
на одному місці, — то я почав сніг відгортати та й випорпав яму. Аж Дивлюся —
щось під ногами тверде й округле, як камінчики. Приглядаюся ближче — а то ж
горішки! Я відразу знав, що це твої. Бо ж хто їх крім тебе і твоєї пухнохвостої
родини потребує? Чи не так, тіточко?
Зайчиха: А вже ж, що так, добродійко. Але скоро проведи Білочку до того місця. Ми
маємо багато ще зробити. Нині ніч Святого Миколая.
Лисичка: Справді! Справді! А я забула. Зовсім! Що ж ви думаєте робити в цю ніч?
Зайчиха: Ми прометемо всі стежки й дороги,
куди буде проходити Святий Отець.
Білочка 1: А я розвішу на гілочках кілька мішечків горішків, так як минулого року ми зробили.
Ангели занесуть у дарунку для добрих дітей.
Зайчик1: А я подарую мої червоні яблучка, може вони також придадуться.
Білочка 2: Бувайте здорові, тіточко і ви, маленькі Зайченята. Ходімо, Лисичко, чим
скоріше до моєї криївки.
Лис: Щасливої ночі, дорога пані Зайчихо. Ходімо, Білочки. Може я чим-небудь у
цю ніч зможу допомогти.
Пісня
2 « Є на світі свят багато» Сл.19
Учень1: Забілів
від снігу гай –
Глянь! Йде Святий Миколай.
Іде з янголом ясненьким,
Усміхається гарненько.
Учень 2: Він за
нас все пам’ятає,
Нагороди зготовляє,
Нам
даруночки приносить
Й за нас в Бога ласки
просить.
На край сцени виходять
Ангели. Вони готують дарунки для дітей та складають їх на санки. Сл.20
Ангел
1:Так пізно вже, а ми ще не готові.
Скоро прийде Св. Миколай і ми повинні летіти на землю.
Ангел 2:Мої дарунки, що доручив мені Св. Миколай, уже готові. Ще тільки золотим
папером обвинути та небесні зірки приклеїти.
Ангел
3:А я чекаю на прихід Отця Миколая, який пішов до
небесної бібліотеки вибрати книжки для дітей.
Ангелик 4:Небесні пекарі й цукерники напекли стільки солодких речей, що ніде це все
спакувати. Всі вони люблять і поважають того доброго святого. Кожний хоче чимось йому прислужитись.
Ангел
5: А цей добрий Святий Дідусь про всіх пам’ятає кожне прохання
вислухає, кожний лист прочитає ; і ніколи нікому нічого не відмовить.
Ангел 1: Не легко було ті листи збирати. Ми поділилися на
дві групи. Одні збирали листи, залишені за вікнами, а другі виймали з поштових
скриньок. Сл.21
Ангел 2: Коби втих вітер і сніг так не падав-тяжко буде
нам з тих пір з’їжджати
до людських хат.
Ангел 3: Не журіться , Ангели! Хіба ви не пам’ятаєте, як було минулого року?
Ангелик 4: Назустріч нам виходили зайчики, білочки. Білочки хвостиками сніг замітали, горішки розвішали на вершках дерев. Всі радо вітали Святого
Отця.
Ангел 5 :Пора вже нам позносити з небесних комор всі дарунки
і ждати на Отця Миколая,
Ангел 2:Ходімо, Ангели - пора уже,,.
Всі Ангели виходять.
Ангелик
(лишається сам). Добре, що залишили
мене самого. Тепер я зможу докінчити свій дарунок для Отця Миколая. ( виймає з коробки сукняні капці і шиє)
З м’якої вовни я пошив їх, щоб наш
добрий Дідусь не змерз, як буде їхати санками в далеку дорогу. (закінчує шити і складає капці в коробку) Слава Богу-скінчив , а
думав, що спізнюся. А тепер зав’яжу шнурочком та й передам Св. отцеві.
З бічних дверей виходить Чортик. У
руках тримає в’язку різок Сл. 22
Чорт: А хто живе у цій оселі?
Люди злі, а чи веселі?
Чув я, що в них є дітки
І що вони роблять збитки.
Де вони тут
поховались?
Чом зі мною не вітались?
Я їм різки приволік
Для нечемних добрих лік.
То
пустите чи ні до хати?
Хоч,
правда, дорогою
Усі
дарунки я розтратив
Ведуча: Чужі
дарунки ти посмів занапастити?
Чорт: А що я мав робити?
Довкола ніч. І
їсти нічого
То я все з’їв:
Горішки, грушки,
марципани,
Цитрини,
яблука,банани.
Ведуча:А дітям, що лишив?
Чорт: Дітям?
Накрутив їм купу
різочок
(за плечима в’язка прутиків,показу є
дітям)
Тут стане всім:
Дівчаткам
задавакам.
І хлопцям
розбишакам.
Які не слухають
ні мам ні татусів,
Ні вчителів.
Ха-ха, хі-хі,
даруночки такі.
(витягає пом’ятий папірець і читає)
Юрко
бешкетник, бив Оленку,
А Наталя й Оля спати не хотіли,
Таня так
Максима била
Що аж
тьотя боронила.
Тож чи
дати їм дарунки?
Ні! Я
ліпше їх продам.
Заходить Ангел.
Ангелик: Мир і спокій дому цьому Сл.23
Тут немає місце злому.
(звертається до Чорта)
Хто ти є ? Чи
можу знати ?
Чорт: Я – Чорт – добродій чудотворець!
Ангелик(усміхається): Спинись бідако!
І Бач як забрехався;
Та звідки з Чорта той добродій взявся?
Чорт розсердився, починає знімати в’язку різок
Чорт: Ах так! Ви всі
наземні діти,
І зараз всіх я буду бити,
І посаджу в
міцні залізні кліті
Ангел: Моліться і не
бійтесь діти! Сл.
24
Усі діти:Ангеле, хоронителю мій!
Ти все при мені
стій.
І вдень , і
вночі
Будь мені до
помочі.
Чорт: О, перед
молитвою і Ангелом
Я, Чорт безсилий –
Вас покарати вже немаю сили.
Ангелик: Згинь з очей
нечиста сила,
В цю ж хвилину пропадай (чорт зникає)
Бо зійшов з небес на землю
Святий
угодник Миколай.
Учень 1: Сяє світло із небес, Сл.25
Хмари розступаються
І на санях
золотих
Миколай
спускається.
Учень 2: Він у шубі
хутряній
В білій
шапці, в рукавицях
На плечах мішок важкий
До дітей Святий спішиться.
Пісня 3„Вже
надходить ніч чарівна” (Стукіт
у двері)
Заходить Миколай.
Молилась тут ласкаво Україна!
О, діти любі
Голос ваш долинув до самого
Господа Бога
І в оркестр неба зоря
засіяла.
Аби росли всі розумними та щирими
І добрими і сміливими.
Щоб потішалася вами вся родина,
Щоб користь мала з вас
І ненька Україна.
Добре Ангели, що скінчили свою роботу. Настав час вибиратися в дорогу.
А ось-ще доложіть ці книжки,які я вишукував з небесної бібліотеки.
Малий Ангелик стоїть посередині сцени з
дарунком.
Мовчання: Св. Миколай запримітив його.
А ти що маєш у
тім пакунку?
Для кого він
призначений?
Ангелик (кланяється низько):Преподобний Отче
Це для вас я приготовив цей подарунок. Прийміть
його від мене.
Миколай: Для мене
дарунок? Коли для мене,то я відкрию його.(відкриває) Вовняні
рукавички! Які ж вони м’якенькі і теплі. Ти сам їх пошив?
Ангелик: Так , я сам їх пошив. Я недавно з землі прибув і
знаю, які там морози. Я подумав, що вони вам пригодяться.
Пісня 4 «Свято Миколая вже прийшло до нас» Сл.26
Учень 1 : Святий та добрий
Миколаю
На тебе ждемо вже давно,
Що даш ти нам - ми ще не знаєм,
Та просимо тебе одно.
Учень 2 : Ти нашим родичам
дай сили,
Щоб виховати нас могли,
Від Бога втіхи дочекали,
Коли зростуть їх діточки,
Учень 3 : Усьому нашому
народу
Дай добру волю й многа літ. Сл.27
Щоб пісня - слава України
Полинула на цілий світ.
Пісня 5 „ Ой хто, хто Миколая любить ”
Чортик підбігає з різками і стає напроти
Миколая.
Чортик:
Дозвольте, Отче, мені роздати мої дарунки. Ось прутики маленькі для тих, хто
на них заслужив.
Миколай: А хто тобі, куцохвостий, дозволив сюди прийти.
Чортик:
Мене вислали самі найголовніші чорти
щоб я роздав різки
тим,що нечемні були.
Миколай: Це моє свято й ти не перешкоджай нам. Я сам роздам дітям
подарунки (роздає подарунки)
Тіштеся радійте,діти, Сл.28
Та горніться до освіти,
Хай пожиток із вас буде,
Як вже вийдете у люди!
Пильно вчіться і моліться,
Не лінуйтеся, трудіться,
А від злого бережіться!
Дуже прошу оминайте.
Навіть і найменший гріх,
Батька, неньку поважайте,
І учителів своїх,
І любіться не сваріться,
Бо ви є брати і сестри,
Тільки в згоді у народі
Ви дійдете до мети!
Оставайтеся здорові,
За рік прийду до вас знову! Сл.29
Немає коментарів:
Дописати коментар